«Біль і пам`ять Чорнобиля»

• Луцький коперативний коледж
• 1265
• 15.04.2021

Проходять роки після аварії на ЧАЕС. А біль не вщухає, тривога не покидає людей, пов’язаних зі скорботним часом ядерного апокаліпсису. Чорнобильська біда надовго залишиться в нашій пам’яті. У Луцькому кооперативному коледжі ЛТЕУ відбувся захід «Біль і пам`ять Чорнобиля», приурочений до 35-х роковин Чорнобильської катастрофи. Ведучі заходу студенти групи ЗОП-1 Дарина Горошко і Нікіта Бичков нагадали про трагічні факти, зламані людські долі й непоправні природні наслідки Чорнобильської аварії.
Гостями заходу були земляки – ліквідатори: голова Волинського обласного осередку Всеукраїнської Чорнобильської спілки інвалідів МВС України Анатолій Лучко, голова Волинської обласної організації відокремленого підрозділу Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Союз Чорнобиль Україна» Федір Рузак, учасник ліквідації наслідків техногенної катастрофи Ігор Талько. Вони поділилися фактами і виставкою світлин про ті події, кадрами хронік, розповідями про одну з наймаштабніших трагедій для людства. Вибух, який зруйнував життя тисячам людей і утворив багатокілометрову зону відчуження, назавжди закарбувався в пам’яті
не одного народу. Звучали поезії А. Багряної, Л. Костенко, Г. Чубач, В. Кордуна у виконанні студентів-першокурсників Зоряни Головенко, Катерини Одинець, Марійки Арцішевської, Анастасії Тоболіної.
Учасники заходу хвилиною мовчання вшанували пам’ять про тих, для кого Чорнобиль 1986 року став останнім подвигом.
Наша зустріч – це данина пам‘яті, глибокої вдячності учасникам ліквідації наслідків великої техногенної катастрофи. Чорнобиль – це символ фізичного і морального болю, тяжких втрат, зранених душ, знівечених людських доль, покинутих осель. Чорнобиль – це чорний біль України. Чорнобиль – це символ однієї з найбільших катастроф в історії людства. Назавжди залишаться актуальними слова Олени Матушек з книги-фотонарису М. Загреби “Під полиновою зорею”:

Чорнобильський вітер по душах мете
Чорнобильський пил на роки опадає.
Годинник життя безупинно іде.
…Лиш пам’ять, лиш пам’ять усе пам’ятає.